Жорстка економія: від реформ до паперових рушників Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш публічно попередив про критичну дестабілізацію фінансового стану інституції. Головною причиною можливого колапсу став дефіцит бюджетних надходжень, спровокований невиконанням фінансових зобов’язань з боку США.
Про це повідомило видання Bloomberg.
Згідно з офіційним попередженням, організація перебуває на межі “неминучого фінансового краху”. Якщо ситуація не зміниться, ліквідність регулярного бюджету буде повністю вичерпана вже до середини літа цього року. Гутерреш акцентував увагу на тому, що збереження нинішніх темпів витрат за відсутності надходжень зробить подальше функціонування ООН неможливим протягом найближчого півріччя.
Епіцентром кризи стала відмова адміністрації США від сплати обов’язкових членських внесків. Історично Сполучені Штати забезпечували левову частку фінансування – близько 22% загального кошторису. Проте з початком другого президентського терміну Дональда Трампа грошові транші фактично заморожені.
Статистика заборгованості вражає: несплачений борг США перед початком поточної кризи становив приблизно 1,4 млрд доларів. До цієї суми додався рахунок на 767 млн доларів, які Білий дім не перерахував протягом 2025 року.
Водночас замість системної підтримки бюджету ООН, Вашингтон обрав шлях фінансування вибіркових гуманітарних проектів. Наприклад, у грудні минулого року було задекларовано виділення 2 млрд доларів на конкретні благодійні цілі, що не вирішує проблему утримання самої структури ООН.
Щоб втриматися на плаву, штаб-квартира в Нью-Йорку з 2024 року перейшла в режим жорсткої економії. Гутерреш ініціював масштабну внутрішню оптимізацію, скоротивши адміністративні видатки на 7%. Символом цієї скрути стала відмова від закупівлі паперових рушників для вбиралень центрального офісу, що дозволило зберегти близько 100 тис. доларів.
Експерти наголошують, що такі заходи – лише крапля в морі. Глибокий структурний дефіцит неможливо перекрити побутовою економією, особливо враховуючи бюрократичне правило, згідно з яким невикористані кошти мають повертатися державам-членам, а не акумулюватися на майбутнє. Суперечливі заяви та “Рада миру” Паралельно з фінансовим тиском Трамп почав просувати ідею створення нової міжнародної структури. Під час пресбрифінгу в Білому домі 20 січня він припустив, що його особиста ініціатива – “Рада миру” – з часом може стати повноцінною заміною ООН. “Я великий шанувальник ООН, але вона ніколи не виправдовувала свого потенціалу. ООН мала врегулювати всі війни, які врегулював я. Я ніколи не ходив до них, навіть і не думав туди йти”, – досить прямолінійно висловився очільник Америки. За даними агентства Reuters, створювана структура може суттєво послабити вплив ООН. Вперше її концепція була озвучена Трампом у вересні минулого року. Він назвав її інструментом для завершення конфлікту в Газі, проте пізніше її майбутні функції розширив до глобальних масштабів. Згідно з проектом статуту, Трамп очолить Раду, яка фокусуватиметься на “вирішенні конфліктів та просуванні миру”.
Стандартне членство розраховане на три роки. А постійний статус країна може отримати, зробивши добровільний внесок у розмірі 1 млрд доларів.
До керівного складу – виконавчої ради – вже увійшли держсекретар Марко Рубіо, спецпредставник Стів Уіткофф, Джаред Кушнер, а також екс-прем’єр Британії Тоні Блер. Білий дім стверджує, що 35 із 50 запрошених країн уже дали згоду на участь. Серед них – ключові гравці Близького Сходу (Ізраїль, Саудівська Аравія, Катар), сусіди України (Білорусь, Угорщина, Туреччина), низка країн Центральної Азії та Кавказу.
У той же час Росія та Китай, які мають статус постійних членів Радбезу ООН, вичікують, вбачаючи у новій організації можливу загрозу своєму світовому впливу. Традиційні європейські лідери – Франція, Швеція та Норвегія, поставилися до ідеї скептично.
Однак, як виявилося, позиція Трампа стосовно можливого припинення функціонування ООН не є непохитною. Незважаючи на жорстку риторику, уже 2 лютого в інтерв’ю Politico він несподівано заявив, що здатний миттєво вирішити фінансові негаразди ООН, хоча й нічого не сказав про повернення американських боргів. Він зазначив, що нібито не володів інформацією про точні суми заборгованості США, але знає рецепт успіху. “Якби вони прийшли до Трампа й сказали йому, я б змусив усіх заплатити, так само як я змусив НАТО платити. Усе, що мені потрібно зробити, – це зателефонувати цим країнам. Вони надіслали б чеки протягом хвилин”, – зазначив він. Тож виходить, що попри створення альтернативної “Ради миру”, Трамп уже не дуже впевнено підтримує ідею ліквідації штаб-квартири ООН у Нью-Йорку. “Я не думаю, що це доречно. ООН не залишить Нью-Йорк і не залишить Сполучені Штати, тому що ООН має величезний потенціал”, – наголосив він. І додав, що ООН може стати корисною у віддаленому майбутньому, коли його особисто вже не буде, щоб власноруч зупиняти світові конфлікти. Поширені запитання Як відповіла ООН на запитання Росії щодо Криму і Донбасу? Нещодавно Росія направила в ООН запит стосовно того, чи можуть там за аналогією з Гренландією визнати право “народів Донбасу та Криму” на самовизначення.
У МЗС України відреагували на цей запит.
“Росія запитала ООН, чи визнає вона “самовизначення” Донбасу за аналогією з Гренландією. Хтось має сказати цим ідіотам, що ООН вже відповіла: у жовтні 2022 року 143 члени Генеральної Асамблеї ООН відкинули незаконні захоплення земель Росією. Картка бінго: забирайтеся геть з України”, – зазначив речник міністерства Георгій Тихий.
В ООН не забарилися з відповіддю.
“Після дуже ретельного вивчення нашим Управлінням з правових питань наша позиція полягає в тому, що принцип самовизначення не застосовується в ситуаціях Криму та Донбасу. У цій ситуації переважним принципом є принцип територіальної цілісності України”, – заявив генсек ООН Гутерреш.
Його слова розкритикувала представниця МЗС РФ Марія Захарова, заявивши, мовляв, яких тільки диких висновків не робив Секретаріат ООН останнім часом, а депутат Держдуми Леонід Івлєв закликав Гутерреша подати у відставку. Скільки країн входять до складу ООН? До складу Організації Об’єднаних Націй (ООН) входять 193 держави-члени. Це майже всі визнані незалежні країни світу, за винятком Ватикану, який має статус держави-спостерігача.
